ПОХІД, ХО́ДУ,

Похід, хо́ду, м. 1) По́хід. Походка, поступь. У обох похід однаковий: як увечері, то й не розбереш, котрий іде: чи той, чи сей. Новомоск. у. Видно пана по походу. Лебед. у. Похід жвавий і моторний. Грин. III. 610. У кожного звіря в плавні є свій похід. О. 1862. II. 63. 2) Похід. Походъ. См. Поход. Ум. Походець. Не Маріїн то походець, то Маріїн лиш уборець. АД. І. 303. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 386.